Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Змішане (командитне) товариство
Змішане (командитне) товариство — вид господарського товариства, до якого, крім одного або більше учасників, що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, входять один або більше учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Учасники самостійно визначають розмір статутного фонду, який обумовлюють у засновницькому договорі, здійснюють управління тільки учасниками з повною відповідальністю (якщо у товаристві є тільки один учасник з повною відповідальністю, він управляє справами одноосібно). Повноваження учасника з повною відповідальністю можуть припинятися повністю або частково у разі припинення діяльності товариства, відмови учасника від доручення, скасування доручення на вимогу хоча б одного з учасників. Учасники відповідають за борги товариства незалежно від того, виникли вони до чи після їх вступу до товариства, проте вони не відповідають своїм майном за борги товариства, які виникли в процесі його діяльності. Учасники З.(к.)т. можуть передати свою частку або її частину в майні товариства іншим учасникам або третім особам за згоди всіх учасників. Водночас до них переходять усі права та обов'язки учасника. Порівняння З.(к.)т. з іншими видами господарських товариств дає підставу виділити його переваги (свобода та оперативність у прийнятті рішень, привабливість для кредиторів, можливість залучення додаткових вкладів, простота організації тощо) і недоліки (необмежена відповідальність і ризик втрати майна учасниками з повною відповідальністю, особистий характер відносин і можливість виникнення конфліктів).
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.