Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Закон переміни праці

Закон переміни праці — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між змінами в техніці й технології виробництва та здатністю працівника внаслідок цього переходити від одного виду праці до іншого, а також поступове збагачення змісту праці. Основними формами його є відмирання старих професій і поява нових; суміщення професій (т.зв. ротація робочих місць); поява професій широкого профілю і зміна окремих трудових функцій всередині професії тощо. Кожен працівник у розвинених країнах світу за час трудової діяльності приблизно 6 — 7 разів змінює професію. Переміна праці може відбуватися в межах одного підприємства. Її не слід розглядати як необґрунтований перехід від одного виду діяльності до іншого, оскільки сучасне виробництво потребує професійної сталості кадрів. З.п.п. — закон суспільних формацій, заснованих на системі машин. У докапіталістичних формаціях, що базувалися на ручній праці, він майже не діяв.