Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Закон Енгеля

Закон Енгеля — закон, який відображає тісний взаємозв'язок між рівнем доходів і структурою витрат сім'ї, а також обернено пропорційну залежність між часткою витраченого національного доходу на споживання та добробутом населення. Відповідно до З.Е., із зростанням доходів сім'ї частка витрат на харчування знижується, частка витрат на придбання одягу, оплату житла та комунальних послуг змінюється несуттєво, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб помітно зростає. Вперше цю залежність, яка набула статусу З.Е., дослідив німецький статистик XIX ст. Енгель. Водночас німецький учений А. Швабе відзначав обмеженість окремих положень З.Е., зокрема те, що від доходів залежить тенденція змін витрат на житло. Відомий російський економіст С. Струмілін обґрунтував висновок про тіснішу залежність між витратами на харчування і розміром сім'ї та віком її членів. Аналіз структури споживання в різних країнах світу є підставою для висновку про те, що рівень і тенденції соціально-економічного розвитку країни суттєво впливають на структуру витрат сімейних бюджетів.