Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Закон Вагнера

Закон Вагнера — гіпотеза німецького економіста А. Вагнера, згідно з якою промисловий розвиток супроводжується зростанням частки державних витрат у ВНП. Головними причинами такого зростання Вагнер вважав: 1) збільшення витрат на державне управління, забезпечення законності й порядку, а також на регулювання економічної діяльності у процесі розвитку суспільства; 2) перевищення попиту на культурну та благодійну діяльність держави над зростанням доходів; 3) економічний розвиток супроводжується зростанням промислових монополій, що потребує посиленого державного контролю. З.В. значною мірою підтвердила практика, проте його обґрунтування заперечувалося такими аргументами: а) це не закон, а низка тверджень; б) його доведення не ґрунтується на строгій теорії людської поведінки або дій уряду, тому воно не може бути основою прогнозування майбутнього. З.В. з теоретико-методологічного погляду доцільніше розглядати як найважливіший елемент закону одержавлення капіталістичної економіки, що передбачає якіснішу його (З.В.) аргументацію щодо причинно-наслідкових та інших сторін сутнісних зв'язків.