Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Єврокредит

Єврокредит (банківський кредит у евровалютах) — міжнародний кредит, який надають великі комерційні банки за рахунок ресурсів евровалютного ринку. Є. — найпоширеніша форма середньо - та довготермінового кредитування у сфері міжнародних валютно-кредитних відносин. Євро-кредитний ринок базується на короткотермінових операціях — до 3 — 6 місяців, які регулярно подовжуються на термін до 10 років («рол-овер»). Більшість середньо-термінових кредитів надають за «плаваючою» ставкою, що переглядається звичайно раз у півроку відповідно до ставки ЛІБОР (див. ЛІБОР). Кредиторами виступають великі й середні комерційні банки, розташовані в основних міжнародних фінансових центрах. Позичальники евровалют — переважно ТНК та уряди деяких держав, що мають дефіцитні платіжні баланси. Основні види Є. в доларах: вексельний, відкритий рахунок, акредитивний та облігаційний. Нові види Є. — кредитування лізингових операцій, факторинг, форфейтування та ін. Щодо Є. використовуються фіксовані та відсоткові ставки. Набули поширення й кредити підтримки (див. Стенд-бай). Євроринок також здійснює операції з єврооблігаційними позиками. Угода про Є. передбачає, що позичальник може взяти на себе зобов'язання підтримувати певне співвідношення між активами і капіталом, невиконання яких передбачає його визнання як технічно неплатоспроможного навіть у разі сплати кредитів.