Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Економічний цикл

Економічний цикл — рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи економіки, який значною мірою позначається на фазах циклу та інших сферах суспільного відтворення, а отже, на економічних відносинах. За період з 1825 (першої економічної кризи) до 2004 у США відбулися 23 Е.ц. Е.ц. складається з чотирьох фаз: 1) криза; 2) депресія; 3) пожвавлення; 4) піднесення. Головною з них є криза, з'ясування причин її виникнення значною мірою розкриває головну причину циклічності економіки (див. Криза економічна). Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу внаслідок фізичного зношування і морального старіння. Такі цикли називають нині середніми (7 — 11 років), або цикламим Жугляра. З масовим виробництвом товарів тривалого користування (автомобілів, холодильників, телевізорів), які з часом населення прагнуло замінити на кращі моделі, виникла нова матеріальна основа Е.ц. — масове оновлення товарів широкого вжитку. Е.ц. пояснюють порушенням рівноваги на споживчому ринку. Їх називають циклами Кітчіна (за ім'ям англійського економіста Дж. Кітчіна). Вони тривають 2,5 — 4 роки. Крім них виділяють цикли Кузнеца (за ім'ям американського економіста С. Кузнеца) тривалістю приблизно 20 років, в основі яких — масове оновлення деяких видів будівель і споруд. Ці цикли, накладаючись один на одного, деформують чіткі циклічні коливання. Крім того, виділяють цикли Кондратьєва. Доцільно також виділяти Е.ц. тривалістю близько 160 років (тривалість одного технологічного способу виробництва). Французький учений Ж. Ле Гофф висунув гіпотезу про 300 — 500-літні цикли. Держава активно проводить антициклічне регулювання за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової, амортизаційної політики тощо. Тому Е.ц. у повоєнний період стає коротшим, а кризи — не такими глибокими.