Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Економічна оцінка землі

Економічна оцінка землі — механізм визначення загальної цінності земельного фонду за різними категоріями земель і земельними угіддями з метою встановлення відмінності в якості земель з погляду економічної родючості за досягнутого рівня інтенсивності землеробства. Здійснюється з урахуванням місцевих природних та економічних умов виробництва, місцерозташування ділянок щодо місць збуту продукції. Основою для Е.о.з. служить бонітування ґрунтів у формі їх класифікації. Розрізняють Е.о.з. загальну і часткову. Загальна Е.о.з. передбачає визначення об'єктивних показників родючості та ефективності використання землі за досягнутого рівня інтенсивності землеробства з урахуванням витрат і результатів по всій сукупності вирощуваних сільськогосподарських культур (здійснюється за вартістю валової продукції, окупністю витрат, диференціальним доходом). Часткова Е.о.з. передбачає визначення ефективності вирощування певних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах (здійснюється за урожайністю певних культур, окупністю витрат на їх вирощування та диференціальним доходом). Точнішим співвимірником урожайності різних культур є вартість валової продукції, що визначається для всіх культур з урахуванням площі посіву, урожайності та ціни, у співвідношенні з витратами виробництва. Одним із узагальнювальних показників оцінки земель є диференціальний (рентний) дохід. На основі показників складають шкали Е.о.з., які у відповідних балах відображають рівень родючості, продуктивності й дохідності земельних угідь. За 100 балів приймають найвищі значення оцінного показника. Е.о.з. є складовою земельних кадастрів у розвинених країнах світу.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.