Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Економічна демократія

Економічна демократія — процес поступової демократизації власності, залучення найманих працівників до управління виробництвом і власністю, надання їм широкої виробничої автономії, інформації. Теорія Е.д. започаткована у працях Дж. Мілля, фабіанців, Е. Бернштейна. Ще одним етапом розвитку ідей Е.д. стала концепція «самоуправлінського соціалізму», яку розробляли в 70 — 80-ті партії — члени Соцінтерну. На підприємствах «самоуправлінський соціалізм» реалізується за допомогою робітничого контролю. Ліві соціалісти Європи вимагають для виробничих рад розширення функцій, рівноправної участі у вирішенні комплексу виробничих проблем. Виявами Е.д. в сучасному капіталістичному суспільстві є доктрина «людських відносин на виробництві», японські «гуртки якості», «гуманізація праці», плани ЕСОП, кооперативи Мондрагонської групи в Іспанії та ін. Новим напрямом є розробка концепції «лібертизму», яка ґрунтується на тому, що проблема соціалізму в сучасних умовах має загально-цивілізаційний характер, а визначальною засадою всебічного розвитку Е.д. є усунення в сучасному суспільстві відчуження найманого працівника («лібертарія») від засобів, результатів праці і від управління і запровадження вільної праці, формою реалізації якої є суспільне самоуправління. Кожний член колективу є співвласником частини фонду накопичення підприємства, що відповідає його індивідуальному внеску у власності і фіксується на його рахунку. Діяльність держави повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку народних підприємств, відносин самоуправління та самоорганізації на мікро- та макрорівні. У процесі первісного нагромадження капіталу в Україні Е.д., яка була певною мірою присутня на підприємствах в СРСР, майже повністю зруйнована.