Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Абстрактна праця

Абстрактна праця — специфічна соціально-економічна форма праці за товарного виробництва й розвинутого суспільного поділу праці, в якій виражається суспільний характер праці. A.п. є тим спільним, однорідним, що існує в багатьох (сотнях тисяч) видах конкретної праці. A.п. — це витрати людської робочої сили у фізіологічному розумінні, тобто витрати мускульної, розумової, психічної енергії людини, витрати її робочого часу, врахування при цьому умов праці, безпеки праці тощо. A.п. найманий працівник безпосередньо збільшує загальну вартість сукупної маси споживних вартостей; в наростаючій пропорції витрачає свою робочу силу (виснажує її), особливо фізичну здатність до праці; збільшує вартість робочої сили. Якщо кожний конкретний вид праці створює особливий вид споживної вартості товару або послуги й є вартіснотворним фактором вартості, то A.п. створює їхню вартість. Як у товарі не існує вартості без споживної вартості, так без конкретної праці не існує A.п. Виділення A.п. у кінцевому підсумку випливає з поняття абстрактної людини, яке уособлює універсальні біологічні та соціальні риси реальних людей, найважливіші цінності та відмінності від усього, що не є людиною. Найважливішою цінністю людини є її свобода, можливість реалізації своїх сутнісних сил, прагнення до такої свободи. Обґрунтував категорію «A.п.» К.Маркс. Прихильники концепції граничної корисності заперечували правомірність такого виділення. Але це суперечить визнанню ними таких понять, як цінність і корисність, розрізнення абстрактної корисності (можливої загальної корисності певних товарів, що не залежить від їх запасів) і конкретної корисності (дійсної корисності певного конкретного предмета, яка знижується для кожної наступної одиниці певного запасу благ). Радянською наукою інтереси абстрактної людини не визнавалися, вважалися антинауковими, їх відносили до філософської антропології. Внаслідок цього певною мірою ігнорувалися загальнолюдські цінності.