Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Економіка праці

Економіка праці — 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб'єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що виникають і розвиваються при цьому. Оскільки праця має першорядне значення в розвитку суспільства, її вивчають: 1) соціально-економічні науки (Е.п., соціологія праці, статистика праці тощо); 2) біологічні науки (фізіологія праці, гігієна праці тощо); 3) правові науки (трудове право, охорона праці тощо). Е.п. узагальнює і використовує висновки цих наук для розробки науково обґрунтованої політики щодо забезпечення найраціональнішого використання праці, неухильного зростання її продуктивності на основі поєднання матеріальних і моральних стимулів до праці на підприємствах різних типів і форм власності, посилення їх впливу на підвищення ефективності виробництва тощо.