Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Державне регулювання підприємницької діяльності

Державне регулювання підприємницької діяльності — комплекс форм і методів державного впливу на діяльність підприємств, фірм і компаній з метою створення нормальних умов їх функціонування та розвитку, а отже, розширеного відтворення й послаблення негативних тенденцій такої діяльності. Важливою складовою такого регулювання є державна підтримка малого бізнесу. Основні методи Д.р.п.д. — адміністративні, правові та економічні, а також їх поєднання. Адміністративні ґрунтуються на силі державної влади, зокрема на заходах заборони, дозволу й примусу, і втілюються в життя за допомогою указів, розпоряджень. У розвинених країнах світу застосовуються здебільшого у сфері охорони навколишнього середовища. Водночас їх роль значно зростає у складних критичних ситуаціях. Правові методи втілюються в практику за допомогою прийняття відповідних законів, зокрема антимонопольного законодавства та законів антимонопольної діяльності держави. Економічні методи базуються на використанні податків, фінансово-кредитних важелів, цін і тарифів тощо. Розрізняють прямі (за допомогою бюджетної політики) та непрямі (за допомогою податкової, інвестиційної, амортизаційної та інших форм економічної політики) економічні методи. Головним інструментом впливу держави на підприємницьку діяльність є податкова політика, зокрема використання інвестиційного податкового кредиту. У США, наприклад, такий кредит означає зниження оподатковуваного мінімуму на суму капіталовкладень на придбання машин і устаткування. Пільгові інвестиційні кредити надають підприємствам у Німеччині для освоєння відсталих регіонів, спеціальні інвестиційні кредити — для створення високотехнологічних виробництв, субсидії — відповідно до структурної програми розвитку середніх міст та ін. В Англії податки не вилучаються при здійсненні капіталовкладень в устаткування на НДЦКР, а при здійсненні капіталовкладень у будівництво споруд вони знижуються майже на 80%. З метою підтримки підприємницької діяльності країни ЄС створили 1999 мережу фінансових установ на основі банків сприяння Швеції, Франції, Фінляндії, Німеччини, Італії, Іспанії та Люксембургу. У 2002 ці установи надали малим і середнім підприємствам кредитів і гарантій на загальну суму 23 млрд. євро. Регулювання підприємництва у сфері банківської діяльності здійснює передусім центральний банк (див. Центральний банк).