Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Держава

Держава — організація економічної, політичної, правової та ідеологічної влади (підкорення інших своїй волі) в суспільстві, за допомогою якої забезпечується цілісність і безпека держави, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально-економічних та ін. функцій. Виникнення Д. зумовлене появою та розвитком економічної нерівності у первісному суспільстві, зародженням класів у процесі його розпаду та зародженням рабовласницького ладу, потребою у підкоренні трудящих, у виконанні загальних соціально- економічних функцій, а також захисту членів суспільства від зовнішньої небезпеки. Так, щоб зламати опір знедоленого класу, мати можливість постійно його експлуатувати, класу власників потрібний був спеціальний орган насильства — Д., уособленням якої стали армія, чиновницький апарат, суди, тюрми тощо. Основними ознаками Д. є також наявність і удосконалення права, за допомогою якого панівний клас закріплює своє панування, а також наявність певної території, на якій діє право. З часу виникнення Д. Її найважливішими функціями були збереження та зміцнення існуючого ладу, панівних форм власності та експлуатація більшості населення переважно через механізм оподаткування. Водночас у країнах Давнього Сходу Д. виконувала такі загальні для всього суспільства економічні функції, як будівництво іригаційних споруд, прокладання доріг, запровадження єдиного грошового обігу. У часи становлення і розвитку капіталістичного способу виробництва функції Д., у т.ч. економічні, значно розширюються (див. Державне регулювання економіки). З часу переростання продуктивними силами вузьких меж монополістичної власності починається процес одержавлення капіталістичної економіки, Д. перестає бути лише елементом надбудови і стає невід'ємним елементом базису. Економічні функції Д. значно розширюються і поглиблюються. Так, якісно новою економічною функцією Д. стає відтворення сукупного капіталу — Д. виконує таке глобальне економічне завдання, як розвиток усієї економічної системи. Іншими словами, без широкомасштабного втручання Д. в економіку в усіх сферах суспільного відтворення економічна система капіталізму не могла б існувати. Про виконання цієї глобальної економічної функції Д. свідчить зростання ролі Д. як підприємця, інвестора, продавця, покупця, організатора, центральної регулятивної сили тощо. У єдності та взаємодії вони формують гігантську економічну силу сучасної Д. Таке зростання ролі Д. зумовлене насамперед неспроможністю ринкового регулювання вирішувати складні соціально-економічні проблеми, породжені ринком (див. Неспроможність ринкового регулювання економіки). Тому другою важливою функцією Д. є регулювання економіки та інших сфер (підсистем) суспільних відносин; третьою — функція участі (разом з наднаціональними органами) у вирішенні глобальних проблем людства; четвертою — функція соціального захисту населення; п'ятою — охорона довкілля. Щодо методів здійснення влади розрізняють тоталітарні й демократичні Д.; за характером та рівнем розвитку технологічного способу виробництва — доіндустріальні, індустріальні, постіндустріальні; за ставленням до релігії — теократичні, світські.