Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Демографічна криза в Україні
Демографічна криза в Україні — різке зниження народжуваності населення за значного переважання рівня смертності внаслідок погіршення репродуктивного здоров'я населення дітородного віку, поширення соціальних хвороб, міграції близько 7 млн. громадян України, в т.ч. 5 млн. жінок здебільшого дітородного віку та інші чинники. Так, з 1994 по 2004 чисельність населення в Україні скоротилась майже на 5 млн. осіб, а смертність — більше ніж удвоє перевищує народжуваність. Важливою причиною погіршення репродуктивного здоров'я населення є істотне погіршення харчування переважної більшості населення і навіть голодування найбідніших верств. Про швидке поширення і значні масштаби соціальних захворювань свідчать такі дані: 1995 почалась епідемія туберкульозу, а 2003 у 2,5 разу було перевищено епідемічний поріг в Україні, за якого кількість хворих на туберкульоз перевищила 1% населення; поширилась епідемія ВІЛ-інфекції, внаслідок чого цією хворобою охоплено близько 500 тис. осіб, а за даними незалежних організацій — близько 1 млн. осіб; кількість хворих алкоголізмом досягла майже 700 тис. осіб; кількість наркоманів, за неофіційними даними, досягла близько 1 млн. осіб, причому понад 70% з них — молоді люди віком до 29 років. Тому, за прогнозами ООН, чисельність населення України 2020 зменшиться до 40 млн. осіб, а 2050 — до 25 млн.. Основною причиною Д.к. в Україні є антинародна соціально-економічна та демографічна політика держави, яка найбільшою мірою проявилась під час перебування на посаді Президента України Л. Д. Кучми.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.