Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Грошово-кредитні концепції циклу
Грошово-кредитні концепції циклу — економічні концепції та їх методологічні засади, в яких грошово-кредитні фактори розглядаються як головна причина циклічних коливань економічної кон'юнктури. Виникли у першій половині XX ст., перед другою світовою війною втратили популярність, у 60 — 70-х відродилися як елемент концепції монетаризму. Найпоширенішим варіантом Г.-к.к.ц. є концепція англійського економіста Р. Хоутрі, який розглядав економічний цикл як суто монетарне явище та ототожнював зміни кон'юнктури з коливанням грошового попиту на товари. І. Фішер доводив, що розширення банківського кредиту в умовах економічного піднесення є обов'язковою передумовою наступного спаду виробництва, а головною причиною нестабільності товарних цін називав надмірне накопичення кредитної заборгованості в умовах спекулятивного буму. Ф. Хаєк вважав, що головна роль у виникненні циклу належить надлишковим інвестиціям, які покриваються за рахунок банківського кредиту, оскільки це зумовлює «примусові заощадження», надмірну кредитну експансію. Тому засобом боротьби з кризами він називав зниження заробітної плати і збільшення заощаджень заможних верств населення. М. Фрідмен та його прибічники вважають кризи випадковим явищем, пов'язаним з хаотичними змінами грошової маси внаслідок державного регулювання економіки (див. Монетаризм). Автори цих теорій виходять з мінової концепції, яка ігнорує глибинні причини циклічності ринкової економіки, неправомірно ототожнюють цикли з динамікою цін, трактують кредит як головну рушійну силу економіки тощо.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.