Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Грошові теорії

Грошові теорії — сукупність теорій, концепцій, ідей, трактувань різних напрямів світової економічної думки на роль і місце грошей в економіці та їх методологічні засади. Розрізняють: 1) класичні, неокласичні та сучасні монетаристські Г.т.; 2) кейнсіанські, неокейнсіанські та посткейнсіанські Г.т. Однією з найдавніших економічних теорій (XVI—XVII ст.) була кількісна теорія (див. Концепції виникнення сутності грошей). Неокласичний варіант цієї теорії удосконалений американським економістом і математиком І.Фішером. Він заперечував трудову теорію вартості і запровадив у науковий обіг поняття «купівельна вартість грошей». Близькою за змістом була концепція Пігу. Науковим внеском К.Маркса у розвиток Г.т. є передусім визначення й обґрунтування сутності грошей як загального вартісного еквівалента, поєднання у цілісну теорію трудової вартості й теорії грошових відносин (гроші виконують у системі економічних відносин роль загального вартісного еквівалента). Л. Вальрас висунув ідею про кількісне вимірювання вартості на негрошовій основі та використання умовно розрахункової одиниці, яка могла б бути базою вимірювання корисності товарів та послуг. У 60-х XX ст. П. Сраффа як міру обмінних пропорцій запропонував т.зв. стандартний товар, що об'єднує типовий набір споживчих товарів для робітника, адекватних за своєю ціною рівню середньої заробітної плати. Але ці ідеї не були сприйняті економічною теорією і практикою. Дж. Кейнс, на противагу неокласикам (розглядали гроші як один з технічних інструментів), трактував гроші як активний і важливий засіб процесу відтворення. Одним із центральних пунктів кейнсіанської теорії є положення, згідно з яким недостатність грошового попиту — одна з головних причин розвитку кризових явищ, спаду виробництва і зростання безробіття. Тому пропонувалася політика «дешевих грошей» і відповідно використання норми відсотка. Неокейнсіанці використовували як методологічну основу дослідження принцип загальної рівноваги, за якого аналіз грошових факторів розвитку економічної структури втрачав те значення, яке свого часу надавав йому Кейнс. Посткейнсіанці стверджують, що аналіз теорії грошей логічно може ґрунтуватися лише на вивченні структурних криз ринкової економіки, часового лагу у здійсненні ринкових операцій та економічних зв'язків. Значного поширення в останні десятиріччя набула монетаристська концепція грошей (див. Монетаризм). Водночас позиції монетаристів і посткейнсіанців на ці проблеми дещо зблизились.