Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Господарство парцелярне

Господарство парцелярне (фр. parcelle — частка) — селянське господарство, яке функціонувало на невеликих ділянках (парцелах) за рахунок особистої праці господаря і членів його сім'ї. Виникло в процесі розпаду первіснообщинного ладу, появи приватної власності, переходу від парної до моногамної сім'ї, появи досконаліших знарядь праці. В I — II ст. Г.п. виникло також унаслідок дроблення рабовласницьких латифундій на парцели, що здавалися в оренду колонам (ратаям). Колонами були раби, вільновідпущеники та вільні селянські паупери. Г.п. було основною формою ведення сільського господарства в докапіталістичних формаціях (за винятком первіснообщинного ладу). Г.п. мало натуральний характер, було основним об'єктом експлуатації з боку земельної аристократії, феодалів, держави, церкви. З розпадом феодального способу виробництва Г.п. перетворювалися на вільні земельні володіння, які за умов капіталізму поступово потрапляли в залежність від великих ферм і монополій (див. Фермерські господарства). Після 1917 розвиток Г.п. у Російській імперії прискорився. Так, 1927 в СРСР налічувалося 25 млн. селянських господарств, які безоплатно отримали землю. Але впровадження сталінських методів колективізації призвело до ліквідації селянських господарств. Г.п. в якісно нових формах стало відроджуватися в Україні на початку 1990.