Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Галузь народного господарства
Галузь народного господарства — сукупність підприємств, фірм і компаній, установ і організацій, які виробляють однорідну продукцію або послуги і різняться характером виконуваних функцій. Кожна Г.н.г. складається з комплексних галузей і видів виробництва. У промисловості виділяють такі комплексні галузі: електроенергетика, паливна промисловість, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловості, машинобудування і металообробна, лісова, деревообробна і целюлозна промисловості, промисловість будівельних матеріалів, скляна і фарфорова промисловості, легка промисловість, харчова промисловість, медична, поліграфічна та ін. Г.н.г. поділяють на дві групи. Перша група — галузі, які безпосередньо виробляють матеріальні блага в їх матеріально-речовій формі. Друга група — галузі, в яких виробляють послуги, де відсутнє активне відношення людини до природи у процесі праці. У сфері послуг виділяють такі групи галузей: 1) галузі, послуги яких задовольняють колективні потреби суспільства: геологія і розвідування надр та водне господарство (крім тих видів діяльності, які належать до матеріального виробництва); управління; наука та наукове обслуговування; фінанси, кредитування та державне страхування; громадські організації; 2) галузі, послуги яких задовольняють культурно-побутові та соціальні потреби населення: житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування; освіта; культура і мистецтво; пасажирський транспорт; зв'язок (обслуговування нематеріальної сфери та населення); охорона здоров'я; фізична культура та соціальне забезпечення.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.