Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Відтворення основних фондів

Відтворення основних фондів — постійне повторення і безперервне відновлення засобів праці в натуральній і вартісній формах, а з боку суспільної форми — це процес відтворення основного капіталу. Специфіка В.о.ф. органічно пов'язана, з одного боку, з їх участю в процесі виробництва впродовж кількох циклів, а з іншого — з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворений товар у міру зношування. Повне В.о.ф. здійснюється через їх заміну новими екземплярами засобів праці, а робочий стан діючих засобів праці — через капітальний ремонт і модернізацію. Джерелом розширеного В.о.ф. є частина фонду нагромадження, що формується за рахунок додаткового продукту. Введення в дію основних фондів у процесі капітального будівництва здійснюється шляхом реконструкції діючих підприємств, конверсії підприємств ВПК, технічного переобладнання діючого виробничого апарату, будівництва нових підприємств і виробничих об'єктів, розширення діючих підприємств через спорудження другої і наступних черг, введення в дію додаткових підрозділів і цехів, розширення існуючих та ін. Для кількісної характеристики В.о.ф. використовуються такі показники, як оновлення, вибуття основних фондів та ін. В.о.ф. виражається також в удосконаленні їх частки структури, виробничого апарату, в показниках динаміки, зношування, збереження, вибуття та ін. Якщо показник оновлення вищий, ніж показник вибуття, то відбувається розширене В.о.ф. В Україні в 90-х XX ст. характерним було звуження відтворення. Так, вартість основних фондів за 1990—2000 зменшилась з 474 млрд. крб. (близько 600 млрд. дол.) до 829 млрд. грн., тобто приблизно в 3,5 разу. В наступні роки ситуація дещо поліпшилась.