Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995

Взаємодії теорія

Взаємодії теорія — концепція західних учених, в якій розвиток суспільства загалом і економічної системи зокрема пояснюється взаємодією різноманітних та рівноправних факторів природи, технологічного способу виробництва й суспільних відносин (правових, політичних, національних, духовних, психологічних тощо) і заперечуються закономірності економічного розвитку, вирішальна роль відносин власності. Висунули й обґрунтували В.т. наприкінці XIX ст. американський соціолог У. Огберн, український учений М. Ковалевський та ін. На сучасному етапі її підтримують американський соціолог Д. Белл та інші вчені. Методологічною основою В.т. є західна соціологічна концепція факторів. Рівноправними факторами розвитку суспільства, в т.ч. економічної системи, вважають природні фактори (кліматичні умови, сировинні ресурси тощо), географічне середовище, статеву, вікову та національну структури населення, зміни і технології виробництва, право, релігію, естетичні норми, психологію (зокрема, схильність населення до споживання), готовність підприємців до ризику, податкову політику тощо. Методологічні хиби В.т. полягають, по-перше, в ігноруванні принципу економічного детермінізму за умов його дії в кінцевому підсумку (див. Взаємодія економічна). По-друге, в ототожненні внутрішніх, суттєвих зв'язків з поверхневими. По-третє, в недотриманні принципу історизму, ігноруванні законів еволюційного розвитку суспільства.