Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995
Вернадський Іван Васильович
Вернадський Іван Васильович (1821 — 1884) — відомий український економіст. Батько В.І.Вернадського. Обґрунтував положення про те, що до аналізу потреб слід включати все суспільство й окрему людину (колективні потреби на той час були нерозвинені). Водночас у своїй магістерській дисертації «Теорія потреб» він дав аналіз національних і регіональних потреб. Дотримувався поширеної нині у західній економічній літературі науково некоректної думки, що будь-яка праця є продуктивною. Політичну економію В. розглядав здебільшого як теорію праці. Остання створює гідність, втілену у певній речі, яка задовольняє потребу. Послугою він називав задоволення потреби іншої особи або сприяння цьому, а відношення між двома обмінюваними послугами — цінністю. Відповідають реаліям сьогодення його ідеї про працю як єдине джерело вартості, у своїх останніх працях розрізняв споживну вартість і вартість. Цілком обґрунтовано критикував концепції граничної корисності. Поряд з працею чинником виробництва В. називав капітал, виокремлюючи водночас не речовий (або духовний) капітал. Заробіток, на думку В., залежить від співвідношення праці і капіталу, який він утотожнював з засобами праці. Життєвою основою суспільства називав суперництво. Соціалістичну ідею вважав нездійсненною внаслідок її суперечності природі і людині, що, однак, не узгоджується із сутністю сучасної людини соціальної (див. Людина соціальна). Активно виступав В. за звільнення селян від кріпацтва (а отже, проти великого поміщицького землеволодіння), проти втручання держави в економіку, в т.ч. вільну конкуренцію.
Перша публікація: 01/01/1995
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.