Історія економічних вчень - навчальний посібник

ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Основні напрями сучасної економічної теорії

Сучасна економічна теорія розвивається за такими основними напрямами: економічний лібералізм, репрезентований неокласичною теорією, неолібералізмом і сучасним монетаризмом, яким властиві заперечення необхідності масштабного державного втручання в економічне життя і віра у регулюючі можливості об'єктивного ринкового механізму; економічний дирижизм, представлений неокейнсіанством, вченням шведської економічної школи та неоінституціоналізмом. Особливою течією економічної думки сьогодні також є так званий неокласичний синтез, який намагається поєднати кейнсіанство з неокласичною теорією.

До сучасних напрямів економічної думки відносять:

XIX неокласицизм — напрям, сформований у 90-х роках ст., що ґрунтувався на ідеях економічного лібералізму і принципах системного аналізу маржинальних (граничних) величин у дослідженнях мікроекономіки; нині до завдань цього напряму входить розв'язання макроекономічних питань і проблем регулювання економіки;

- неокейнсіанство — напрям, що виник у 50—60-ті роки XX ст.; взяв за основу теорію Дж. М. Кейнса, доповнивши її вченням про вплив зростання прибутків на процес відтворювання (принципом акселерації);

- неоінституціоналізм — течія, що виникла в 60—70-ті роки XX ст., яка ставила економічні процеси в залежність від технократії (глибокого знання сучасної техніки) і роз'яснювала значення економічних процесів у соціальному житті суспільства;

- неолібералізм — економічне вчення про державне регулювання господарських процесів за підтримки державою вільної конкуренції підприємців та інших елементів економічного лібералізму.