Історія економічних вчень - навчальний посібник

КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

3.4. Економічне вчення А. Сміта

Адам Сміт (1723—1790) народився в Шотландії в сім'ї чиновника. У 1740 р. закінчив університет у м. Глазго і був направлений для підвищення освіти в Оксфордський університет. У 28 років обраний професором філософії і моралі університету в Глазго. У 1759 р. він видав наукову працю під назвою «Теорія моральних почуттів», яка принесла йому широку популярність. У 41 рік Сміт відмовився від роботи в університеті й зайняв місце вихователя в сім'ї видатного політичного діяча. У цей час (1764—1766 pp.) він багато подорожував по Європі, особисто познайомився з французькими вченими Ф. Кене, А. Р. Ж. Тюрго і почав роботу над головною працею «Дослідження про природу і причини багатства народів». У 1778 р. Сміт був призначений на посаду комісара митниці в Единбурзі, з 1787 р. — ректор університету в Глазго.

Поява книги Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів» було завершенням етапу становлення політичної економії як науки. У ній автор чітко визначив предмет, методологію і загальну основу політичної економії як особливої галузі знання.

Предметом економічної науки, за Смітом, є суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства. При цьому розвиток економіки спирається на матеріальні (фізичні) ресурси суспільства, використання яких веде до створення благ і багатства народу.

Методологія вчення Сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму, основні положення якої такі:

- інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства;

- «економічна людина», за Смітом, — це особа, яка наділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства;

- неодмінною умовою дії економічних законів є вільна конкуренція;

- «полювання» за прибутком і вільна торгівля оцінюються Смітом як діяльність, вигідна всьому суспільству;

- на ринку діє «невидима рука», за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі.

Завдання політичної економії, за Смітом, полягає у збільшенні могутності та багатства країни.

В основі економічних поглядів Сміта лежить ідея, що продукти матеріального виробництва — це багатство нації, а величина останнього залежить:

- від частки населення, зайнятого продуктивною працею;

- продуктивності праці.

Головний чинник збільшення рівня продуктивності праці — поділ праці, або спеціалізація.Результатом поділу праці, за Смітом, є:

- економія робочого часу;

- вдосконалення навичок роботи;

- винахід машин, що полегшують ручну працю.

Гроші, за Смітом, — особливий товар, який є загальним засобом обміну.

Сміт вважав, що витрати обігу мають бути мінімальними, і тому віддавав перевагу паперовим грошам.

У теорії вартості яскраво виражена суперечливість поглядів Сміта. У своїх працях він визначає три підходи до поняття вартості:

1) вартість визначається витратами праці;

2) вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю праці, на яку можна придбати певний товар. Це положення справедливе для простого товарного виробництва, а в умовах капіталістичного виробництва — ні, оскільки товаровиробник при обміні отримує більше, ніж витратив на оплату праці;

3) вартість визначається прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких вчений відносив заробітну плату, прибуток і ренту. Це визначення носить назву «догма Сміта» і лягло в основу теорії факторів виробництва.

Визнаючи, що до вартості одиничного товару, крім прибутків, входить також вартість спожитих засобів виробництва, Сміт, однак, стверджував, що їхня вартість створюється живою працею в інших галузях, тому, зрештою, вартість сукупного суспільного продукту зводиться до суми прибутків. Таким чином, виходить, що вартість засобів виробництва, створена працею минулих років, зникла.

Сміт вважав, що заробітна плата — це «продукт праці, винагорода за працю». Розмір заробітної плати залежить від економічної ситуації в країні, оскільки при збільшенні багатства збільшується попит на працю. Прибуток — це «вирахування з продукту праці», різниця між вартістю виробленого продукту і заробітною платою робітників. Земельна рента — це також «вирахування з продукту праці», який створюється неоплаченою працею працівників. Капітал — це частина запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток.

Головний чинник нагромадження капіталу, за Смітом, — ощадливість. Сміт увів поділ капіталу на основний і оборотний. Під основним капіталом він розумів капітал, який не вступає в процес обігу, а під оборотним — капітал, який змінює форму в процесі виробництва. Однак відповідно до своєї теорії вартості, яка не враховувала вартості засобів виробництва, створеної працею минулих років, він ігнорував постійний капітал.

Принцип повного невтручання держави в економіку країни — «laissez faire», за Смітом, — є умовою багатства, а державне регулювання необхідне лише у разі виникнення загрози загальному благу.

Сміт сформулював чотири правила оподаткування:

- пропорційність — податки мають сплачувати всі громадяни, кожний відповідно до своїх доходів;

- мінімальність — податок має бути мінімальним і встановлюватися за принципом справедливості;

- визначеність — податок, який слід сплатити, має бути точно наперед визначеним і не змінюватися довільно;

- зручність для платника — всякий податок має стягуватися у такий час і спосіб, який найменш обтяжливий для платника.