Історія економічних вчень - навчальний посібник

ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.)

У чому виявляється сутність теорії цінності М. Туган-Барановського?

Маржиналістські ідеї в Україні найкраще представлені у працях Тугана-Барановського. Учений не був щирим послідовником ні австрійської, ні будь-якої іншої школи. Туган-Барановський, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків до більш пізніх часів, у праці"Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності» (1890 р.), дійшов висновку про доцільність використання в економічних дослідженнях теорії корисності. Поняття граничної корисності, встановлення цінності предмета за його граничною корисністю було, за виразом Тугана-Барановського, «Аріадниною ниткою» для виходу з лабіринту суперечностей при поясненні цінності корисністю, дало можливість школі К. Менгера сформулювати «нову теорію цінності, яка має всі шанси стати загальноприйнятою в науці».

Туган-Барановський сформулював закон («теорему цінності»), згідно з яким граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їхнім трудовим вартостям. За всієї умовності цього закону сама ідея необхідності дослідження категорії цінності з погляду «об'єктивних» і «суб'єктивних» факторів була надзвичайно плідною, підносила праці Тугана-Барановського в цій галузі на рівень найновіших на той час здобутків світової економічної думки. Це розрізнення «суб'єктивних» та «об'єктивних» факторів було даниною українського вченого тогочасним поглядам класичної школи з її пошуками абсолютної субстанції цінності. Та саме з ідеєю синтезу досягнень маржиналізму з певними засадами класичної школи, вперше висунутою на Заході А. Маршаллом, були пов'язані так звана маршалківська революція і виникнення неокласичного напряму в економічній теорії.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.