Історія економічних вчень - навчальний посібник

КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ

Охарактеризуйте сутність неокейнсіанських теорій зростання Є. Домара і Р. Харрода

Найвідомішими неокейнсіанськими моделями економічного зростання стали моделі, які розробили американський дослідник польського походження, професор Массачусетського технологічного інституту Євсій Дейвід Домар (нар. 1914 р.) і британський теоретик, професор Оксфордського університету Рой Форбс Харрод (1900—1978). їхні теорії (моделі) об'єднує загальний висновок про доцільність постійних (стійких) темпів економічного зростання як вирішальної умови динамічної рівноваги (поступального руху) ринкової економіки за повного використання всіх виробничих ресурсів.

Іншим спільним положенням моделей Є. Домара і Р. Харрода є визнання постійності в тривалому періоді таких макроекономічних параметрів, як норма нагромадження (частка нагромаджень у доходах) і гранична ефективність інвестицій (маржинальний коефіцієнт). Крім того, обидва автори вважали, що досягнення динамічної рівноваги і стійких темпів економічного зростання відбувається не автоматично, а стає результатом відповідної економічної політики, тобто активного державного регулювання економіки.

Отже, американський і англійський теоретики незалежно один від одного побудували настільки близькі моделі, що їх часто об'єднують в одну — модель економічного зростання Харрода — Домара. Однак у їхніх підходах є й відмінності. Зокрема, в основі моделі Р. Харрода лежить кейнсіанська ідея про рівність інвестицій і заощаджень як умови рівноваги, а в моделі Є. Домара вихідною є рівність грошового доходу (сукупного попиту) і виробничих потужностей (сукупної пропозиції).! Крім того, у більшості варіантів моделі Харрода — Домара гранична норма капіталовіддачі (маржинальний коефіцієнт) визначається як «акселератор, але в оригінальній постановці Домара ... трактується як коефіцієнт продуктивності», адже «акселератор не є просто величиною, оберненою коефіцієнтові продуктивності; якщо перший належить до доходу цього року, то другий — до доходу наступного».

Водночас, як Р. Харрод, так і Є. Домар єдині у визнанні вирішальної ролі інвестицій у забезпеченні зростання доходу, збільшенні виробничих потужностей, вважаючи, що зростання доходу сприяє збільшенню зайнятості, яка, у свою чергу, запобігає виникненню недовантаження підприємств і безробіття. Це переконання є виразом безумовного визнання кейнсіанської концепції про залежність характеру і динаміки економічних процесів від пропорцій між інвестиціями і заощадженнями, а саме: випереджуюче зростання інвестицій — причина інфляції, а заощаджень — причина неповної зайнятості. Лише рівність інвестицій і заощаджень забезпечує економічну рівновагу без інфляції і за повної зайнятості.