Історія економічних вчень - навчальний посібник

КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ—УТОПІСТІВ

5.5. Економічні вчення соціалістів—утопістів

5.5.1. Економічні погляди К.А. Сен-Симона

Основними творами Клода Анрі де Рувруа Сен-Симона (1760—1825) є «Листи женевського мешканця», «Погляди на власність».

Сен-Симон бачив значення історії в поступовому переході від однієї формації до іншої (від рабовласницької до феодальної, а від останньої до промислової) під впливом зростання знань і розвитку економіки.

Головною вадою капіталістичного суспільства Сен-Симон роздробленість і анархію виробництва. Ця анархія — неминучий наслідок економічної свободи, яка базується на індивідуалізмі приватних власників. У суспільстві велика промисловість буде керуватися з єдиного центру, функціонувати за єдиним планом, що розробляється вченими. Планування охопить як виробництво, так і розподіл продукції в масштабі країни.

Він вважав, що майбутнє належить великому індустріальному виробництву і промисловому класу (підприємці, робітники, вчені). Обстоював організовану працю, в основі якої лежить принцип: «від кожного за здібностями, кожному — за внеском».

Для створення суспільства майбутнього, на думку Сен-Симона, необхідно перебудувати не тільки матеріальні умови життя, а й розвивати духовні якості людей.

Сен-Симон не висував вимоги заміни приватної власності суспільною. У його системі зберігається приватна капіталістична власність, існує частка, що централізовано виділяється із суспільного продукту на винагороду за капітал. Обов'язкові для капіталістів умови — особиста праця, участь у виробництві та підпорядкування загальному плану.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.