Історія економічних вчень - навчальний посібник

КРИТИЧНИЙ НАПРЯМ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ІДЕЙ. ЕКОНОМІЧНІ ВЧЕННЯ СОЦІАЛІСТІВ—УТОПІСТІВ

5.4. Економічна програма Ф. Лассаля

Соціал-демократичний напрям зародився у 60-ті роки XX ст. Він пережив складну еволюцію, пройшовши через безліч теоретико-ідеологічних і організаційних розколів. Говорити про певну єдину економічну теорію соціал-демократії не доводиться. Єдине, що є загальним для різних економічних концепцій соціал-демократії, — критичне ставлення до ринкового господарства, базованого на приватній власності, та протиставлення йому планомірного регульованого господарства, що ґрунтується на колективній власності.

На батьківщині соціал-демократії, в Німеччині, цей напрям був спочатку представлений двома економічними концепціями — лассальянством і марксизмом.

Лассальянство отримало свою назву від ім'я творця німецької соціал-демократичної партії Фердинанда Лассаля (1825—1864).

Щодо аналізу приватновласницького, капіталістичного господарства Лассаль не вніс до економічної науки нічого нового. Основну «ставку» він робить на доведенні неможливості за капіталізму скільки-небудь істотного поліпшення становища робітничого класу. Лассаль виступає як активний пропагандист сформульованої ще Д. Рікардо тези, що розмір заробітної плати зводиться до набору благ, безумовно необхідних згідно зі звичками народу для підтримання життя і розмноження. Навколо цього набору благ, як маятник, коливається оплата праці. Коли вона підвищується, відбувається збільшення числа шлюбів, зростає народжуваність, зростає пропозиція робочих рук і внаслідок перевищення пропозиції над попитом заробітна плата падає. Навпаки, тривале зниження оплати праці спричиняє зменшення числа шлюбів, скорочення народжуваності, зменшення пропозиції робочих рук і відповідне зростання заробітної плати. Лассаль називає цей взаємозв'язок «залізним законом заробітної плати».

Єдиний спосіб ліквідувати «залізний закон» — усунути систему найманої праці. Шлях до цього Лассаль бачить в організації робітниками виробничих асоціацій, в яких самі працівники були б власниками засобів виробництва. Але створення таких асоціацій неможливе без державної підтримки, в тому числі фінансової.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в європейському соціал-демократичному русі неподільно запанував марксизм. Однак усередині самого марксистського табору дедалі більшу силу набирала течія, що вимагала ревізії низки положень канонічної теорії К. Маркса.