Економічний словник довідник - 2020


Ринок євровалют

Ринок євровалют — економічна система, яка функціонує на території країн Спільного Ринку і покликана забезпечити купівлю, продаж, обмін валют окремих країн, формування їх валютних курсів. Р. є. виник у 1979 р., коли було створено європейську валютну систему Особливість Р є. полягає в тому, що на ньому поряд з національними валютами країн ЄЕС діє власна міжнародна кредитно-розрахункова умовна грошова одиниця — ЕКЮ, курс якої визначається через кошик валют країн, що входять до цього союзу. Для забезпечення стійкості та додаткової емісії використовується резервний золотий запас. Суб'єкти Р. є,— фірми, організації та окремі громадяни країн ЄЕС, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності; комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків; державні установи, основне місце серед яких посідають центральні банки. Внаслідок цього валютні курси формуються, як правило, у процесі міжбанківських операцій. Режим валютних курсів діє асинхронно — за принципом так званої «європейської валютної змії», за яким валютам одних країн (Іспанії, Португалії) встановлений лаг - +6, іншим - 2,25 можливих відхилень валют від фінансового курсу. У забезпеченні функціонування Р. є. поряд з банками велику роль відіграють брокерські контори, фондові біржі. З посиленням інтеграційних процесів у Європі зростає і роль Р. є. На нього виходять все нові й нові країни. Не виключена можливість виходу на цей ринок і України але за наявності стійкої грошової одиниці, стабільної грошової кредитної системи внутрішньої та зовнішньої конвертабельності національної грошової одиниці.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.