Економічний словник довідник - 2020

Приватизація

Приватизація (від лат. privatus — приватний) — передача державної (в т. ч. муніципальної) власності окремим особам у приватну, максимум — сімейну власність. П. може здійснюватись за плату, безкоштовно або у поєднанні цих двох способів. Вона може бути прихованою і відкритою, частковою і повною і т. ін. Вперше П. здійснювалась у формі передачі державних земель феодалам у пожиттєве або довічне користування, за що ті повинні були нести військову службу або платити податки Практика роздачі державних земель, підприємств безкоштовно або за символічну плату була поширена в середині ХІХ ст., а також після другої світової війни в США. П. у розвинутих країнах Заходу відбувалась наприкінці 70-х — 80-х роках. Але внаслідок незначних масштабів державної власності і П. , як правило, прибуткових підприємств, така акція не відповідала інтересам більшості населення, збагачувала фінансовий капітал, призводила до зростання армії безробітних, до погіршення загальних умов відтворення суспільного капіталу тощо. Чисельність дрібних акціонерів через певний час після П. швидко скорочувалась, що означало крах міфу про створення, наприклад, у Великобританії нації акціонерів. В той же час П., є об'єктивно необхідною в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, оскільки питома вага державної власності була дуже великою (в країнах колишнього Союзу близько 92%). Проте суцільна П. є другою крайністю тотального одержавлення і суперечить інтересам трудящих. Необхідне органічне поєднання П. і роздержавлення (тобто переходу державної власності в акціонерну, кооперативну та інші форми), але питома вага державної власності не повинна бути меншою за 30% Пріоритетною формою власності в процесі роздержавлення економіки повинна стати трудова колективна власність, оскільки вона є найефективнішою і відповідає колективному характеру праці в сучасних умовах.