Економічний словник довідник - 2020
Особиста вигода
Особиста вигода — користь, прибуток (зиск),що одержує людина від певного виду діяльності в умовах ринкових відносин. Товаровиробник намагається максималізувати свою особисту матеріальну вигоду шляхом одержання додаткової кількості грошей порівняно з витраченими ним у процесі виробництва чи в іншій діяльності. Але в ринковій системі вигоду шукає кожний виробник, прагнучи виробити товари, які найбільше цінуються на ринку. Оскільки цього бажають і його суперники, не знаючи про плани одне одного, таких товарів буде вироблено багато, і ціна наних впаде. Прагнучи до своєї вигоди, виробники вступають один з одним в конкуренцію, виготовляють продукт, що ціниться в суспільстві, і знижують його ціну. Одержання найбільшої О.в. служить рушійною силою ринкової економічної системи А. Сміт писав, що «кожний індивідуал не прагне сприяти суспільним інтересам, він переслідує тільки свою вигоду, але, як в усіх багатьох випадках, невидима рука веде до результату, який не був частиною його намірів». Отже, тільки через використання прагнення людини до О. в. можна здійснити координацію діяльності мільйонів виробників і спонукати робити те, що необхідно, і так, як необхідно суспільству в цілому. Ринок через конкуренцію між товаровиробниками ставить особисту вигоду кожного як засіб задоволення інтересів всіх. Однак, якою б значною не була О. в. як генератор ринкових відносин, ринок не всесильний і не може розв'язати абсолютно всі проблеми суспільства: управління народним господарством, соціальний захист населення, оборона, екологія тощо. На допомогу ринковому приходить державне регулювання, і ринкова економіка стає змішаною економікою або соціально орієнтованою. Однією з її основ є конкуренція продавців і покупців, що керуються у своїй поведінці О. в.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.