Економічний словник довідник - 2020


Ліцензування експорту та імпорту

Ліцензування експорту та імпорту — форма державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і контролю за її суб'єктами. Спрямоване на захист економічних інтересів країни та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, раціональне використання валюти, а також на обмеження експорту товарів на внутрішній ринок. Інструментами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є контроль за вивозом і ввозом ряду товарів у межах визначених кількісних і вартісних квот протягом встановленого часу. Закон України про зовнішньоекономічну діяльність передбачає, що Л. е. та і. запроваджується в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, досягнення встановленого законодавчим органом рівня зовнішньої заборгованості, порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, при необхідності адекватної відповідні на дискримінаційні заходи інших держав. Розрізняють відкриті (індивідуальні) ліцензії — дозвіл на експорт та імпорт товару протягом певного часу (не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу; генеральні ліцензії — відкритий дозвіл на експортні та імпортні операції щодо певних товарів з країною чи групою країн протягом строку дії ліцензії. Разові ліцензії — дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на період, необхідний для здійснення експортної чи імпортної операції За видачу ліцензії знімається плата. Перелік товарів, експорт яких в Україні підлягає квотуванню і ліцензуванню як і порядок реалізації квот і видачі ліцензій, затверджується Кабінетом Міністрів України.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.