Економічний словник довідник - 2020


Індекс паритету

Індекс паритету — показник, за допомогою якого встановлюється співвідношення цін на товари та послуги промисловості, які купують виробники сільськогосподарської продукції, та цінами на продукцію сільського господарства. Розрізняють І. п. у реальному та номінальному виразі. У першому випадку І. п. передбачає, що даний обсяг виробництва сільськогосподарських продуктів повинен дати можливість їх виробникам щороку отримувати дану кількість товарів і послуг, один і той же реальний дохід. Наприклад, якщо фермер у 1912 р. продавав бушель зерна (35,2 л.) і купував сорочку, то й сьогодні він повинен за 1 бушель зерна купити аналогічний товар. У номінальному виразі і. п. передбачає, що співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію і цінами на товари і послуги, які споживають фермери, повинно залишатись постійним. Згідно з цим показником при збільшенні ціни, скажімо, сорочки у три рази, ціна бушеля зерна також повинна зрости у три рази. На практиці І. п. у більшості країн світу порушується. Так, у США в 1988 р. ціни, за якими фермери купували товари, зросли майже у 12 разів, а ціни, за якими вони продавали свою продукцію, виросли приблизно у 6 разів порівняно з базовим періодом (1912 p.). Значно більшою мірою І. п. порушувався у колишньому СРСР, особливо в період сталінського режиму. В Україні в 1991—1993 pp. ціни на промислові товари росли у три рази швидше, ніж на сільськогосподарську продукцію. Щоб купити бурякозбиральний комбайн до 1990 р. треба було продати урожай буряків з 6 гектарів. На початку 1994 р. для придбання такого комбайна треба було продати урожай буряків із 100 га.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.