Економічний словник довідник - 2020

Жива праця

Жива праця — свідома, доцільна діяльність людини, витрата розумової і фізичної енергії, спрямована на створення споживчої вартості або корисного ефекту, необхідних для задоволення власних потреб і суспільства в цілому. Ж. п. виражає не тільки відношення людини до природи, але й відносини між учасниками процесу виробництва. Вона нерозривно взаємозв'язана із засобами виробництва, які створюють його речові умови і виступають результатом попередньої праці, Ж. п. забезпечує органічне поєднання трьох основних моментів процесу праці (цілеспрямована діяльність або власне праця, предмети праці, засоби праці), виступаючи в той же час вирішальним фактором. Взаємодія основних моментів процесу праці знаходить свій вираз у тому, що сировина споживається, видозмінюється, споживаються і знаряддя праці; праця також споживається, витрачається, пускається в рух, на що теж витрачається певна кількість енергії. В процесі виробництва збільшується маса споживних вартостей, в результаті чого зростає речове багатство суспільства. Впливаючи за допомогою праці на природу і змінюючи її, людина змінює і саму себе, розвиває свої здібності, збагачує знання, розширює можливості їх використання. При виробництві товарів праця має двоїстий характер: з одного боку вона є конкретною, а з другого — абстрактною працею. Результатом витрат живої праці, яка здійснюється в певній доцільній формі (конкретній праці), виступає споживна вартість. Ж. п., виражена у витратах мускульної та розумової енергії людини (абстрактна праця), в умовах товарного виробництва створює вартість. Сам продукт праці стає товаром, вартість якого визначається кількістю втіленої в ньому суспільно необхідної праці. Ж. п виступає у формі необхідної і додаткової праці, які стають джерелом відповідно необхідного і додаткового продукту. Поява додаткової праці і додаткового продукту можлива лише на певному етапі розвитку виробництва, коли створюється надлишок продукту, необхідного для відтворення носія робочої сили. Ефективність Ж. п. називається продуктивністю праці. Науково-технічний прогрес створює умови для того щоб в розрахунку на одиницю корисного ефекту витрачалося менше Ж. п. і суспільної праці. Продуктивність праці перетворюється за сучасних умов у головний фактор зростання суспільного багатства.