Економічний словник довідник - 2020
Вартість мінімального споживчого кошика
Вартість мінімального споживчого кошика — показник, що характеризує мінімальний рівень задоволення фізіологічних і соціальних потреб. В. м. с. к визначає допустимий рівень бідності у суспільстві Сама бідність вимірюється за допомогою прожиткового мінімуму, який існує у вигляді життєвого /фізіологічного/ і соціального мінімуму. Перший відображає задоволення лише головних фізіологічних потреб і основних послуг. Другий, крім цього, включає мінімальні духовні і соціальні потреби. Для визначення абсолютного рівня прожиткового мінімуму найточнішим є метод споживчого кошика. До складу цього кошика повинен входити такий набір продовольчих товарів, щоб структура харчування забезпечувала необхідну денну калорійність для працюючих, пенсіонерів, дітей. Крім того, до складу мінімального споживчого кошика входить набір продовольчих товарів та основних послуг. Так, в Болгарії до складу такого кошика на сім'ю з двох чоловік включають 552 позиції, з трьох — 639 позицій, а із чотирьох — 652 позиції. Споживчий кошик у цій країні складається із 149 позицій щодо продовольчих товарів /23-27% загальної кількості позицій названих трьох типів сімей/ з таким розрахунком, щоб структура харчування забезпечувала денну калорійність /для працюючих в кількості 2822 калорії, для пенсіонерів — 2026 і для дітей — 2123 калорії/. На початку 90-х років рівень прожиткового мінімуму відносно доходу на одну людину в цій країні становив близько 70%. В Білорусі і в республіках Прибалтики для вирахування прожиткового мінімуму береться показник соціального прожиткового мінімуму, в Росії, Україні та деяких інших країнах колишнього Союзу — фізіологічного.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.