Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика
Розділ 8.
ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ, ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ІНШИХ ДОХОДІВ
8.1. Завдання і об’єкти обліку готової продукції
Готова продукція — це сукупність вироблених і повністю оброблених на підприємстві продуктів і виробів, що призначені для відпуску на сторону і відповідають технічним і якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативним документом. До готової продукції належать також вироби (напівфабрикати), обробку яких закінчують на інших підприємствах.
Від готової продукції слід відрізняти товари, які є матеріальними цінностями, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Облік готової продукції — це реєстрація на підприємствах її надходження, зберігання, відвантаження та реалізації.
Облік готової продукції на підприємствах здійснюють завідуючі складами, комірники, або інші матеріально відповідальні особи.
Реалізована продукція — це вироби (робота, послуга, товари), які передані покупцеві (замовнику). Тобто, до покупця перейшло право власності на них. Момент передачі права власності визначається у контракті на придбання (продаж). Розрахунок за реалізовану продукцію може бути здійснено перерахуванням грошей на поточний рахунок, готівкою, чеком, товарами і послугами чи іншою формою розрахунків, що передбачена чинним законодавством.
Об’єкти обліку готової продукції — це товари, вироби, матеріали, роботи, послуги, що виробляє підприємство. Об’єкти обліку реалізації продукції — готова продукція.
Головне завдання обліку готової продукції і її реалізації — точне та своєчасне відображення надходження, зберігання, руху і реалізації продукції в системі бухгалтерських рахунків.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.