Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика

Розділ Х.

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ І ЦІЛЬОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

10.6. Облік резервного капіталу


Господарські товариства, згідно із Законом України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ, повинні створювати резервний фонд (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку. Резервний фонд (капітал) формується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків. Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів використовується рахунок 43 “Резервний капітал”.

За кредитом рахунка 43 “Резервний капітал” відображається створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання. Основні бухгалтерські проводки із відображення руху резервного капіталу наведені в табл. 10.11.


Таблиця 10.11.

Основні бухгалтерські проводки із відображення руху резервного капіталу


Господарська операція

Дебет

Кредит

Направлення нерозподіленого прибутку до резервного капіталу

441

43

Направлення резервного фонду на поповнення статутного капіталу

43

40

Направлення сум додаткового капіталу до резервного капіталу

42х

43

Нарахування дивідендів за рахунок резервного фонду

43

671

Покриття збитків минулих років за рахунок резервного капіталу

43

442




Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.