Бухгалтерський облік

ЧАСТИНА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК

Розділ 6.

Облік витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

6.5. Облік загально-виробничих витрат

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” визначено, що до складу загально-виробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загально-виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загально-виробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально-виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 “Загально-виробничі витрати”. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом рахунку 91 “Загально-виробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Типову кореспонденцію рахунків по обліку загально-виробничих витрат наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Типові бухгалтерські проводки по обліку загально-виробничих

витрат

Загально-виробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загально-виробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загально-виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загально-виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загально-виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально-виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загально-виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загально-виробничих витрат установлюються підприємством.

Приклади розподілу загально-виробничих витрат наведено у табл. 6.2.

Бухгалтерськими документами, які є підставою для віднесення витрат до загально-виробничих, виступають:

- по амортизації — “Розрахунок амортизації основних засобів”;

- по виробничих запасах — “Лімітно-забірна картка” (див. зразок 2.8.), “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів”(див. зразок 2.7.);

- по малоцінних та швидкозношуваних предметах — “Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів” (див. зразок 2.15.);

- грошових коштів — “Видатковий касовий ордер” (див. зразок З.З.), виписка банку (див. зразок 3.18.);

- витрат на відрядження — “Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт” (див. зразок 11.3.);

- робіт і послуг підрядників — “Рахунок-фактура (див. зразок 2.2.)”, “Акт приймання виконаних підрядних робіт”;

- заробітної плати — “Табель обліку використання робочого часу” (див. зразок 5.1.), а також, складена на його підставі “Розрахунково-платіжна відомість”.

Щомісячне списання загально-виробничих витрат оформляється за допомогою розрахунку (довідки), складеного працівником бухгалтерії.

Узагальнення обліку загально-виробничих витрат здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №5, а при спрощеній формі обліку — у розділі II Відомості 5-М (див. дод. А 5).