ВІТАМІНИ — біол. активні орг. сполуки різної хім. природи, які виконують найважливіші біохім. та фізіол. функції в живих організмах. Більшість В. не утворюється в організмі тварин і людини і надходить з їжею. На відміну від інших життєво необхідних сполук В. не є енергетичним чи буд. матеріалом, а входять до складу ферментних комплексів як коферменти і простетичні групи і беруть участь в енергетичному обміні (тіамін, рибофлавін), біосинтезі і перетворенні амінокислот (В. В₆ і В₁₂). Залежно від властивостей В. поділяють на водорозчинні (С, В. груп В, РР та ін.) і жиророзчинні (В. А, Д, Е, К та ін.). Функції жиророзчинних В. пов'язані з процесами фоторецепції, зсідання крові, засвоєння кальцію тощо. Значну кількість В. отримують хім. або мікробіол. синтезом. В. використовують для профілактики і лікування гіпо- та авітамінозів людини, домашніх і с.-г. тварин. У природних умовах організми різних трофічних рівнів і ланцюгів живлення отримують потрібну кількість вітамінів з рослинної чи тваринної їжі.