РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА — ел.-магн. випромінювання широкочастотного діапазону, що досягає Землі. Р. с. на межі атмосфери представлена довжинами хвиль від 150 до 3000 нм. Випромінювання з довжиною хвилі менш як 280 нм поглинаються на висоті 20— 40 км шаром озону. Землі досягають переважно випромінювання інфрачервоної (близько 50 % сумарної радіації) і видимої частин спектра (45 %). На УФ-випромінювання з довжиною хвилі менше ніж 280 нм припадає лише 5 % променистої енергії. Потік Р. с. на середній відстані Землі від Сонця дорівнює близько 4190 * 103 Дж • м-2 • рік-1. Через те що Земля має сферичну форму, на одиницю її поверхні в середньому надходить 1/5 частина заг. величини потоку. Р. с. — основне джерело енергії для всіх процесів на земній кулі. Частина Р. с. досягає земної поверхні у вигляді розсіяної радіації. Інтенсивність розсіяної радіації небосхилу зростає зі збільшенням непрозорості атмосфери і послабленням прямої Р. с. У річному циклі Р. с. максимум припадає на весну — літо, мінімум — на зиму. Урбанізація знижує інтенсивність Р. с. унаслідок підвищеного забруднення навк. середовища.