ОСНОВИ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА — сукупність юридичних принципів і найважливіших норм, згідно з якими будується законодавство з охорони природи та навколишнього прир. середовища.

Правове забезпечення держ. екол. політики в Україні здійснюється відповідно до Закону України про охорону навколишнього прир. середовища від 25 червня 1991 р., в якому зазначено, що охорона навколишнього прир. середовища, рац. використання прир. ресурсів, гарантування екол. безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого екон. та соц. розвитку України. Правове забезпечення держ. політики в галузі екології здійснюється систематизацією екол. законодавства, вдосконаленням правових засад, управління і контролю в галузі

екології, правовим заохоченням громадян та їх об'єднань до здійснення природоохоронної діяльності, посиленням еколого-правової освіти, використанням міжнародно-правового регулювання природоохоронної діяльності.

Систематизація екол. законодавства здійснюється в Україні переважно у формі його кодифікації з виділенням першочергових та перспективних актів законодавства. Серед актів цієї групи насамперед слід виділити розробку проекту Закону України про зони надзвичайних екол. ситуацій, нову редакцію Лісового кодексу і Кодексу про надра, прийняті Верховною Радою України в 1994 р. Вінцем кодифікації екологічного законодавства можна визнати розробку та прийняття Верховною Радою України Закону України про екологічну експертизу від 09.02.95. Важливою віхою процесу удосконалення екологічного законодавства стало також прийняття Водного Кодексу України від 06.06.95. Важливе значення має Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування державної ядерної політики та екологічної безпеки» від 09.03.95.

У майбутньому було б доцільним започаткувати систематизацію еколого-правових норм у галузі використання ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екол. безпеки в єдиному кодифікованому акті — Екологічному кодексі України.