НАГРОМАДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ — підвищення конц. речовин у біол. системах. Тварини, рослини і людина отримують необхідні для життєдіяльності хім. речовини переважно з їжі і нагромаджують їх у своєму організмі. Цей процес наз. нагромадженням. Оскільки радіоакт. ізотопи не відрізняються за хім. властивостями від не радіоакт. ізотопів того самого елемента, вони так само нагромаджуються в організмі. Дослідження поширення радіоакт. речовин в екосистемах і трофічних ланцюгах аж до самої людини доводять важливу роль процесів Н. р. р. в о. Ці процеси описуються за допомогою коефіцієнтів переходу. Радіоакт. ізотопи потрапляють в організм людини з повітря, води або продуктів харчування. Подальша їх роль у внутр. опроміненні організму залежить від того, виводяться ці радіоакт. речовини з організму чи затримуються в ньому на тривалий час і нагромаджуються в окремих органах, де і зумовлюють променеве навантаження на них. Особлива небезпека численних радіоакт. речовин, отриманих штучно (напр., на АЕС), пов'язана з їх Н. р. р. в о. Багато органів не нагромаджують існуючі в природі радіоакт. речовини або нагромаджують їх у малих кількостях. Водночас вони можуть у великих кількостях поглинати і нагромаджувати штучні радіоакт. речовини. Прикладом такої отриманої штучно радіоакт. речовини з високою здатністю до Н. р. р. в о. є радіоакт. йод. Спочатку він поглинається рослинами (трава) і нагромаджується в молоці корів, що випасаються на забруднених луках. Якщо людина споживає таке молоко, то йод потрапляє в її організм і нагромаджується у великих кількостях у щитовидній залозі, призводить до високого радіац. навантаження на цей орган.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 01/01/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.