ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) — несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні протистояти шкідливому впливу мікробів і токсинів. Розрізняють прир. і набутий І. (т. і л.). Прир. І. (т. і л.) є стійкою видовою ознакою, що успадковується. Набутий І. (т. і л.) не успадковується і буває набутим прир. (внаслідок перенесеного захворювання) і штучно (внаслідок щеплень — імунізації). Несприйнятливість організму до хвороботворних агентів залежить від бактерицидних властивостей його тканин — шкіри, слизових оболонок тощо (місцевий І. (т. і л.)), а також стану всіх систем і функцій організму (заг. І. (т. і л.)). І. (т. і л.) — одна з захисно-пристосувальних властивостей усіх живих клітин, тканин та організму загалом, що допомагає їм зберігати фізіол. функції в разі зміни умов існування.