ЗЕМЛЕТРУС — підземні поштовхи і коливання земної поверхні, зумовлені раптовими зміщеннями і розривами в земній корі або верхній частині мантії, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. За глибиною розміщення гіпоцентра (осередка виникнення підземного поштовху) 3. класифікують так: 0—50 км — корові, або поверхневі, 50—100 км — проміжні, понад 100 км — глибокі. Проекцію гіпоцентра на земну поверхню називають епіцентром 3. Від гіпо- та епіцентрів врізнобіч розходяться сейсмічні хвилі. Інтенсивність 3. оцінюють у сейсмічних балах. В Україні прийнято 12-бальну шкалу визначення сили 3. Найбільші 3., відгомін яких відчувався на великій території України, мали 3. з епіцентрами в Чорному морі та Сх. Карпатах (територія Румунії). У XX ст. катастрофічні 3. зафіксовано у Каліфорнії (1906), Токіо (1923), Ашгабаті (1948), Чилі (1960), Мексиці (1985), Вірменії (1988). В Україні руйнівні землетруси зафіксовано на Пд. березі Криму (1927) та на пд. Одеської обл. (1977 і 1986).