«ЗАКОН» СПАДНОЇ (ПРИРОДНОЇ) РОДЮЧОСТІ (ҐРУНТУ) — 1) у зв'язку з постійним збиранням урожаю, порушенням прир. процесів ґрунтоутворення та постійним вирощуванням монокультури у ґрунті нагромаджуються токс. речовини, що виділяються рослинами, внаслідок чого на оброблюваних землях постійно знижується прир. родючість ґрунтів. Цей процес частково компенсується нагромадженням біомаси підземної частини культ, рослин та переважно внесенням добрив (створення штучної родючості). Деякі с.-г. культури (напр., кукурудза) не виділяють токс. для себе речовин, однак не запобігають посиленій ерозії ґрунтів. Нині родючість тією чи ін. мірою втрачена в 50 % орних земель світу. Середня швидкість втрати родючості в 70-х роках становила 6,8, у 80-х — близько 7 млн га за рік. Інтенсифікація с. г. дає змогу отримувати дедалі вищі врожаї з меншими затратами людської праці і частково компенсувати дію «3.» с. (п.) р. (ґ.), хоча водночас знижується енергет. ефективність виробництва; 2) кожне наступне додавання будь-якого корисного для організму чинника дає менший результат, ніж ефект, отриманий від попередньої дози того самого чинника, що був уже в достатньому (для організму) обсязі (кількості). «3.» с. (п.) р. (ґ.)-2 є спец, випадком, що доводить дієвість закону мінімуму (Ю. Лібіха) та закону толерантності (В. Шелфорда). Він справедливий у випадках, коли кількість, напр., добрив на полях перевищує здатність рослин засвоювати їх. Це призводить до вимивання хім. речовин і забруднення (евтрофікації) води.