ЗАБРУДНЕННЯ — 1) привнесення або утвор. у середовищі звичайно не характерних для нього фіз., хім., інформ. чи біол. агентів; перевищення в досліджуваний період часу прир. середньо-багаторічного рівня (у межах його граничних коливань) конц. перелічених агентів у середовищі, що нерідко призводить до негативних наслідків; 2) збільшення конц. фіз., хім., інформ. та біол. агентів понад кількість, яка спостерігалася нещодавно (напр., покаламутніння річкової води після дощу). В найзагальнішому вигляді 3. — це все те, що не в тому місці, не в той час і не в тій кількості виявляється у природі і порушує в її системах рівновагу, відхиляється від звичайних чи звичних для людини норм. 3. може викликатися будь-яким агентом, у т. ч. й «найчистішим» (напр., зайва відносно прир. норми вода в екосистемі суходолу — забрудник). У кібернетичному тлумаченні 3. — це постійний чи змінний шум, що збільшує ентропію системи. 3. може зумовлюватись прир. причинами (3. прир.) і під впливом діяльності людини — 3. антроп. (про останнє звичайно йдеться в разі обговорення проблем 3.). Рівень 3. оцінюється ГДК, ГДВ та ін. нормативними показниками.