Фізика - Великий довідник школяра - 2019
Молекулярна фізика
Кристалічні й аморфні тіла. Рідкі кристали
Істиннотверді тіла — це кристали. У межах усього тіла дальній порядок зберігається тільки в монокристалах (модель — маленькі кубики, складені в один величезний куб).
У природі монокристали зустрічаються рідко, частіше — полікристали, які складаються з великого числа маленьких монокристалів (кристалітів, зерен), розташованих один відносно одного неупорядковано (модель полікристала — зіставний куб, що розсипався).
Для монокристалів характерна анізотропія — неоднаковість більшості фізичних властивостей речовини (за винятком теплоємності й густини) в різних напрямках.
Полікристали, на відміну від монокристалів, ізотропні (окремий кристаліт анізотропний, але розташування кристалітів невпорядковане).
Крім істинно твердих тіл, кристалів, існують ще й аморфні тіла. Приклади: різні смоли, віск, скло, пластмаси. Аморфні тіла мають лише ближній порядок. За структурою такі речовини — рідини (дуже в’язкі). При нагріванні, на відміну від кристалічних тіл, аморфні тіла не плавляться, а поступово розм’якшуються. (Завдяки цьому розжареному склу вдається надавати потрібної форми.)
Особливий клас речовин утворюють рідкі кристали — рідини з дальнім порядком, який, на відміну від твердих кристалів, спостерігається тільки в одному напрямі. Зараз відомо понад 3000 різних рідкокристалічних речовин, багато з яких біологічного походження. Приклад: мозок людини, який має складну рідкокристалічну структуру; дезоксирибонуклеїнова кислота (рідкий кристал із величезних молекул).
Сфери застосування рідких кристалів: цифрова індикація; перетворення інфрачервоного випромінювання на видиме; виготовлення плоских екранів моніторів; термоіндикація; ультразвукова медична діагностика.
Перша публікація: 01/01/2019
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.