Українознавство: навчальний посібник - Михайличенко Олег 2021

Український національний одяг

Національний одяг українців має особливості, що залежать від конкретного регіону України і підрозділяється за статевою та віковою ознакою — чоловічий і жіночий, дитячий, підлітковий. У деяких джерелах визначаються одяг передвесільного періоду — дорослий і старечий, також за призначенням — повсякденний, святковий, та весільний.

Український костюм, як чоловічий, так і жіночий, відрізняється великою різноманітністю. Загальними характерними його рисами є простота форм, стрункість силуету, багатство оздоблення, насичений колорит.

В основу чоловічого костюма входять вишита орнаментом сорочка з конопляного або лляного полотна і суконні (вовняні) штани. Сорочка, що надягається на тіло, часто служить і верхнім одягом.

Основу жіночого костюма становлять сорочка — кошуля. Вона довше чоловічої і складається з двох частин — нижня частина — підтічка шиється з більш грубого полотна.

Основні види українського національного вбрання:

Вишиванка - традиційної чоловічої та жіночої сорочки. Починаючи з ХХ століття носяться окремо, разом з європейським костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг.

Пояс (крайка, пас, литий пас, черес, ремінь) — найдавніша частина одягу, важкий вовняний пояс, носили жінки і чоловіки.

Запаска (дерга, опинка, го рботка, обгортка, фота) — незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками.

Фартух (передник, попередниця, запаска) — на півночі білі, на Волині вишивані фартухи. На Поділлі та в Карпатах — фартухи, зазвичай, оздоблені вишивкою та орнаментом.

Спідниця (літник, димка, фарбанка) — ткана або полотняна, з вибитим узором або без узору нижня частина різних видів жіночого вбрання. Спідниця може бути як окремим, самостійним виробом, так і частиною сукні, костюма, пальта.

Вінок —https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%B1%D1%96%D1%80 убір з листя, бадилля, гілок і квітів, має форму обруча. Мав спочатку обрядове, релігійне значення. Пізніше — загальнонародний символ дівування. Тому, зазвичай, вінки носять тільки незаміжні дівчата.

Свита — верхній традиційний одяг українців, переважно білого кольору на два вуси (лацкани).

Кобеняк — верхній плечовий широкий одяг без стану, рід сучасного плаща з відлогою (каптур, бородиця, богородиця, кобеняк).

Кептар — частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки.

Кожух — хутряний одяг, схожий на кептар але з рукавами і довший. Кожухи були довгі та короткі, з рукавами або без рукавів. Кожух покритий сукном називали також жупаном.

Шапка — чоловічі шапки з сукна або шкіряні. Шкіряну шапку називали капелюх, шапку зі шкіри — кучма, шапку з вухами — клепання.

Така шапка мала околиш з хутра, а також клапани, які можна було піднімати вверх або в холодну погоду опускати і зав'язувати під бородою. Капелюх з соломи називали бриль. Жіноча шапка — кораблик — це невелика шапочка довгувато-округлої форми з низькими краями, що щільно прилягають до втулини, а спереду та позаду стирчать ріжками догори.

Взуття українців здавнини поділяється на взуття з рослинних стебел або дерев'яної кори та на шкіряне й повстяне.

З ХІХ ст. найпоширенішим видом взуття українців стало стягнуте або зшите шкіряне взуття.

Постоли (моршні, ходаки) — типові види стягнутого взуття. Виготовляються з одного шматка товстої коров'ячої або свинячої сиром'ятної шкіри. Залежно від конфігурації носової частини ділиться на тупоносе й гостроносе. На значній території України постоли носили переважно влітку, а у деяких місцевостях - в усі пори року.

Чоботи — зшите взуття складається з окремих кроєних деталей, основою з яких є підошва.

Святкові жіночі чоботи (сап'янці, чорнобривці) — шили із сап'яну¹ червоного, зеленого, жовтого кольорів, із трохи задертими вгору носами, невисокими халявками і вищими, ніж у чоловічих чоботях, підборами.

Сучасна українська національна традиція широко втілюється в життя народу через моду.²

Усі елементи минулого знаходять своє відлуння в сучасній моді одягу, який створюється на основі українського традиційного костюму.

Важливою етнічною, соціальною і естетичною характеристикою був колір матеріалів, використовуваних у народному одязі.

Виконуючи декоративну функцію, колір був способом вираження народного світогляду, психології і смаку, він виділяв сукні для щоденного використання або для свят, деталізував урочисті сукні, передавав статеву приналежність. Колір був своєрідною мовою, втілюючи важливість чистоти, благородства, сили, довголіття. Він символізував людські почуття: радість, смуток, любов, ін.

Існує повір’я, що кожному дню неділі відповідає свій колір: понеділок - зелений, вівторок - червоний, середа — рожева, четвер — фіолетовий, п'ятниця — синя, субота — коричнева і чорна, неділя — жовта.

Якщо знати, в який день хто народився, то той колір буде служити йому як оберіг. Популярна українська пісня «Два кольори», яскраво свідчить про значення кольрів у житті людини — «...Червоне — то любов, а чорне —то журба».³

Значення кольорів тлумачиться так: Білий колір об’єднує усі кольори, знаходиться над ними зверху. Чорний колір, навпаки, як антипод білого, знаходиться знизу. Між білим і чорним лежить увесь спектр кольорової гами.

Червоний колір на першому місці у палітрі кольорів. Червоний колір символізує чоловічу основу в природі, відповідає стихії вогню, холеричному темпераменту, тому він гарячий, зігріваючий. Червоний колір домінує на весільних рушниках, він символізує нерозривний кровний зв'язок, любов, рід.

Найпоширенішим елементом, який перейшов з одягу минулого у сьогодення, стала вишивка. Традиційно вишивкою оздоблюється комір, рукави та поділ чоловічого та жіночого вбрання. Такі візерунки мають магічне значення і слугують оберегом.

За думкою більшості дослідників упродовж багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції їхнього використання не зникли.

Орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.

Геометричні орнаменти — кружальця, трикутники, ромби, криві лінії, хрести притаманні всім видам вишивки.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; з птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, зображенням, у якому відбивається індивідуальне бачення узору. У подібних орнаментах виступають часто різноманітні химерні сплетіння.

В основі рослинного орнаменту найпоширенішим символом є «дерево життя», яке зображується у формі гілок, листя, квітів.

Звичайно, кожна вишивальниця вносила у візерунок власні індивідуальні мотиви, що властиві її баченню та її світосприйняттю.

Удосконалюючи впродовж сторіч майстерність вишивки, у сучасному досвіді зберіглися найбільш типові, позначені високим мистецьким смаком, зразки орнаменту, кольорів, вишивальних технік. На сьогодні всі ці мотиви присутні у зразках сучасного національного одягу.

Примітки

¹ Сап'ян (від перської — saxtvan (saxt — міцний) — фарбована тонка, м'яка шкіра найрізноманітніших кольорів.

² Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — тимчасове панування певного стилю в якій-небудь сфері життя чи культури. Визначає стиль або тип одягу, ідей, поведінки, етикету, способу життя, мистецтва, літератури, кухні, архітектури, розваг і т. д., який популярний у суспільстві в певний період часу.

³ «Два кольори» — популярна українська пісня, написана у 1964 р. Музика Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка. Перший виконавець пісні — Анатолій Мокренко.