Культура - статті - 2021

Книгодрукування у 16-17 ст. Острозька Біблія

Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно пов’язаний з розвитком друкарської справи. У Польщі перші книги друкувались латинською мовою наприкінці XV ст. У ХV-ХVІ ст. із середовища польських культурних діячів вийшла ціла плеяда майстрів,які друкували книжки не лише на батьківщині, а й в інших країнах Західної Європи. Постійна друкарня з латинським шрифтом у Польщі була заснована Яном Галлером на початку XVI ст. Поряд з книжками, що виходили з друку латинською, з’являються друковані видання слов’янською мовою. Перша книжка слов’янською мовоюглаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. у Кракові вийшли книжкикирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, української, білоруської, болгарської, сербської та народів сучасної Югославії. Є припущення, що й до 1491 р. у Кракові вже друкував книжки кирилицею відомий друкар Швайпольт Фіоль — виходець з Німеччини. Для друку використовувались виконані в Україні копії церковнослов’янських рукописів у російській редакції, а також рукописи південнослов’янськогопоходження. Видання Фіоля призначалися для православного населення України, Білорусії, Молдавії. Досить швидко вони здобули визнання і в Росії. У 1491-1492 рр. Ш. Фіоль був звинувачений інквізицією в антикатолицьких поглядах і мусив припинити видавничу діяльність та виїхати із Кракова. Наприкінці XV ст. друкування книг починається у південних слов’ян. У Чорногорії в 1494 р. вийшла друком перша книжка південнослов’янського друку «Октоіх», або «Осмигласник». Це видання й до цього часу приємно вражає читача своєю технікою і красою оформлення давнього слов’янського друку. На початку XVI ст. матеріальнимизаходами воєводи І. Бесараба друковані книжки слов’янською мовою почали видавати уВалахії. Тоді ж книгодрукування шириться і в Сербії. У східнослов’янських народів найпершими з’являються білоруські друковані книги, видання яких пов’язане з іменем ГеоргіяФранцішека Скорини. У 1517 р. Скоринанадрукував першу книжку — «Псалтир» церковнослов’янською мовою в чеській Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 рр. 22 окремих випусків біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширенаі в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словеноруську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії. Таким чином, із західнослов’янськихземель друковані книжки поширились на білоруські й українські землі. Велику культурноосвітню роль у розвитку українського друкарства відігралапоява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії в Україну. Першу друкарню для Москви з верстатом, шрифтами було закуплено в 1553 р. у Копенгагені (невідомо, чи це було зроблено для цієї друкарні, чи, може, іншої, заснованої згодом у Москві). До роботи в друкарні Іван IV поставив диякона церкви Миколи Густинського Івана Федорова і його товариша Петра Мстиславця, які вже раніше, аленевідомо де й за яких обставин, займалися друкарською справою. 1 березня 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркушіпершої відомої в Росії друкованої книжки «Апостол». У 1565 р. вийшов з друку «Часовник». Але незабаром друкарі Іван Федоров і Петро Мстиславець переїхали за литовськийкордон. Існувала версія, що їхмосковська друкарня була спалена «неблагонаміреними»людьми. Але тепер є підстави вважати, що шрифти та деяке інше друкарське обладнанняросійські друкарі вивезли в Литву. У Москві залишалась якась інша друкарня, в якійдрукарі Андронік Невєжа та Никифор Тарасієв продовжували друкувати книги. У 1568 р. було надруковано «Псалтир» і ряд інших церковних книг. Ця друкарня діяла і в той час, коли Іван Федоров перебував в Україні. Іван Федоров і Петро Мстиславець знайшли собі пристановище у князівстві Литовському. Тут, у маєтку Григорія Ходкевича в Заблудові, вони заснували друкарню, зякої в 1568-1569 рр. вийшли «Євангеліє учительноє» і «Псалтир». У 1569 р. Петро Мстиславець переїхав у Вільно і там продовжував свою справу. Іван Федоров залишив подароване йому Ходкевичем село і прибув до Львова. Тут задопомогою львівських міщан він створив друкарню, і в 1574 р. надрукував відомийльвівський «Апостол», який став первістком української друкованої книжки. Початок книгодрукування у Львові внаслідок старання друкаря Івана Федороваслід вважати величезною подією в історії культури українського народу. Друкуваннякниг в Україні відкрило нову важливу сторінку в подальшому розвитку українськогописьменства. Воно також було одним із дієвих ідейних знарядь у боротьбі з польськошляхетським пануванням та наступом католицької реакції в Україні. Львівський «Апостол» дуже подібний до свого московського попередника, щовийшов на десять років раніше. Він мав такий само формат, як московський, такі ж початкові літери. Проте помітні й певні відмінності в оформленні та прикрасах львівського «Апостола» від московського у візерунках, орнаменті, що прикрашають книжку, удеяких деталях образа апостола Луки на титульній сторінці тощо. Наприкінці книгильвівського видання вміщено герб міста Львова, герб Федорова. Цей герб був своєрідним книжковим фірмовим знаком друкаря. З того часу він почав з’являтись на всіхвиданнях Івана Федорова. Герб являв собою зігнуту лінію, вершина якої нагадує стрілу. По обидва боки цієї лінії зображені ініціали друкаря «І. Ф.» Гербом міста Львова, яквідомо, донедавна було зображення лева на фоні зубчастого укріплення львівського замкового муру. Очевидно, через несприятливі умови друкування у Львові, Іван Федоров на запрошення князя К. К. Острозького переїхав до Острога, де діяла тоді відома Острозькашкола. Тут ще з більшою інтенсивністю розгорнулась його видавничодрукарськадіяльність. В Острозі було вдосконалено друкарню, відлито деякі нові шрифти, вирізьблено багато нових прикрас. У 1580 р. Іван Федоров надрукував в Острозі на Волині»Новий завіт», а в 1581 р. вийшла друком відома Острозька біблія. Підготовляли біблію до друку К. К. Острозький і його літературний гурток ще довідкриття Острозької друкарні. Для цього треба було провести велику перекладацьку іредакторську роботу величезної за розміром і складної за текстом книги. На думку М. Максимовича, основою для цього став якийсь рукописний примірник біблії, привезений з Москви посланником Михайлом Гарабурдою в 1570 р. Отже, підготовка до надрукування Острозької біблії почалась за десять років до їївиходу з друку. З передмови до Острозької біблії ми дізнаємось про те, що над неюпрацювало сімдесят два перекладачі, які робили переклад з єврейської і давньої грецької мови. Очевидно, московський примірник не міг задовольнити освічених осіб, котрігуртувались навколо школи Острозького. Біблія за розміром тексту, складністю змісту її книг становить найбільший і найголовніший твір церковної літератури, що поєднав у собі староіудейські і християнськідогмати та ідейні основи двох вірувань. До видання Острозької біблії не існувало взагаліповного перекладу головної книги християнства слов’янською мовою, а були тільки переклади окремих частин.

Острозька друкарня, заснована Іваном Федоровим разом з групою працівниківОстрозької школи, продовжувала видавничу діяльність протягом останніх двох десятиліть XVI ст. після видання Острозької біблії і в першій половині XVII ст. До її виданьналежать твори Герасима Смотрицького «Ключ царства небесного» (1587 р.), «Острозькакнижиця» (1588 р.), відомий викривальний і наступальний твір «Апокрисис» Христофора Філарета (1598 р.), спрямований проти католицизму, в якому відображено протестукраїнських демократичних кіл проти Берестейської унії. Острозькі видання наслідувало Львівське братство, яке по смерті Івана Федоровапридбало частину його друкарського приладдя. У друкарні Львівського братства булонадруковано книгу «Адельфотес». Це був підручник з граматики грецької мови для братських шкіл. У 90х роках Львівське братство надрукувало книжку «Просфоніма» («Привіт»),що являє собою першу в історії української літератури збірку віршів, складену учнямиЛьвівської братської школи. Друкування книжок в Україні було могутнім поштовхомдля розвитку письменства, освіти і всіх галузей художньої культури України.

Остро́зька Бі́блія 1581 р. — перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковно-слов'янською мовою, здійснене в Острозі друкарем І. Федоровим, заходами князя К. Острозького, підготовлене гуртком учених при Острозькій школі. Надрукована на 628 аркушах, з численними заставками, кінцівками та ініціалами, О. Б. є досконалим зразком друкарського мистецтва України кінця 16 століття. В книзі вміщено передмову К. Острозького, де він тлумачить виникнення тексту, другу, віршовану передмову Г. Смотрицького, де вміщено похвалу видавцеві та його гербові, і післямову І. Федорова.

Монета НБУ присвячена Острозькій Біблії

Острозька Біблія відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я. Видавець зібрав церковно-слов'янські та грецькі списки з монастирівусього православного Сходу. Зокрема Діонісій Раллі Палеолог за вказівкою папи Григорія XIII близько 1578—1579 рр. привіз з Рима до Острога список Біблії^[1]; в тому числі з Москви привезено копію повної Біблії Новгородського архієпископа Генадія з 1499 р. Зібрані списки звіряли з Грецькою Септуаґінтою або наново перекладали, хоч не обійшлося й тут без помилок. З уніфікованим правописом була передрукована 1663 р. в Москві, а з дальшими текстовими виправленнями гуртка під проводом Є. Славинецького, а згодом Я. Блотніцького та В. Лящевського, стала основою Синодальної (Єлисаветинської) Біблії 1751 і 1756 рр. (справлене видання, з якого передруковані усі наступні). Над текстом О. Б. працював П. Беринда і з неї виписував матеріал для свого «Лексикону» 1627 р. Редакційно-перекладацька робота над О. Б. свідчить про високу мовну культуру в Україні в кінці 16 ст. У перередагуванні Острозької Біблії брав участь і Лопатинський Теофілакт.