Культура - статті - 2021

Ідеологічна уніфікація творчості в культурно-мистецькому житті України в радянський період, її денаціоналізація

Подальші процеси розвитку художньої критики визначалися умовами активізації мистецького життя у другій половині 1920-х років, яке визначалося широким діапазоном діяльності тогочасних асоціацій та угруповань. У них зосереджувалося вирішення художньо-творчих питань. Водночас кожне з мистецьких об’єднань заявляло про свою виключність у справі нової художньої культури. Найбільш численними і такими, що виражали найбільш провідні тенденції у цій справі були Асоціація художників Червоної України (АХЧУ) та Асоціація революційного мистецтва України (АРМУ). Декларуючи свою ідейно-класову позицію, кожне з об’єднань обґрунтовувало і свою платформу щодо формально-мистецьких засобів її виявлення.

Простір для обговорення назрілих мистецьких питань та розширення поля діяльності від абстрактно-умоглядних міркувань до конкретно-аналітичного огляду мистецької практики відкривали налагодження пожвавленої виставкової діяльності та налагодження видавничої справи. Мистецьке життя, між групові та внутрігрупові стосунки стали об’єктом висвітлення у низці публікацій на сторінках журналів та шпальтах газет. Впродовж 1925-1928 років виходив журнал "Нове мистецтво", у 1928-1932 - "Радянське мистецтво" та "Мистецька трибуна " у 1928-1931.Усі вони були щотижневиками. Питання книжкової графіки систематично висвітлював київський журна "Бібліологічні вісті".

Про стан і проблеми розвитку образотворчого мистецтва писали щомісячні літературно-художні журнали "Критика", "Червоний шлях", "Гарт" (Харків), "Життя і революція" (Київ), тижневики "Всесвіт" (Харків), "Глобус" (Київ), "Шквал" (Одеса).