Культура - статті - 2021

Військове мистецтво козаків. Козацькій міф в українській культурі

Козаччина витворила в себе своєрідний демократичний устрій: всі важливі орґанізаційні й політичні справи вирішувало все військо, зібране на раду. Козацька загальна рада мала різні назви: військова рада, ґенеральна, повна ("зуполна"), чорна або чернецька. На Січі був у ХVI в. звичай, що неохочих до ради силою зганяли на майдан. Пізніше нераз гетьмани давали наказ явл'ятися на раду "під горлом", тобто під загрозою смерти. Військо уставлялося у велике коло або півколо, відповідно до місця. Накінець приходив гетьман зі старшиною (aбо кошовий на Січі), з відзнаками влади в руках, з відкритими головами на знак пошани для війська, а довбуші віддавали їм честь, б'ючи в літаври. Рада відбувалася за давніми військовими звичаями. Особливу важливу роль мали осавули, що були посередниками між старшиною й радою. Вони обходили "коло" козаків, вияснювали справу и питалися їх, які їx погляди. Формального голосування на раді не булю. Козаки виявляли свою раду "гучком", голосними окликами, кидаючи шапки догори. Коли партії були рівні, то нераз доходило й до гострої боротьби, просто на шаблі. Військова рада мала широкі права. Вона вирішувала напрями державної політики, укладала умови з іншими державами, вибирала й скидала гетьмана й старшину, давала згоду на воєнні походи, рішала про те, які військові формації творити, деколи виконувала теж військове судівництво "Зброя їх — рушниця і шабля, інші мають короткий спис і стріли, але рідше; залізної зброї ніхто не носить, навіть гетьман", писав про козаків Старовольський 1628 р. Найважнішою козацькою зброєю була безперечно рушниця. Козацькі рушниці мають звичайні назви: самопал, рушниця, мушкет. З інших родів рушниць згадується яничарки (вперше 1638 р.). Запорожці свої рушниці звали фузіями. У XVIII ст. часто стрічаються пистолети або пистолі, нераз чудово прикрашені сріблом. Пістолі носили за поясом або у шкіряних кобурах. Кулі козак носив у чересі або в ладівниці, чи лядунці, порох у звичайному розі або в порошниці. В війні панувала у війську сувора дисципліна. За давнім звичаєм козакам заборонено було пити горілку підчас походу. Але пізніше цей звичай, мабуть, не вдержався. Сторожі довкола обозу пильнували, щоб неохочі не втікали з війська і втікачів ловили. В таборі відбувався нераз суд і винуватих карали військовими карами: приковували до пушки, карали киями, а за більші злочини присуджували і кару смерти.Окремі санітарні установи в ці часи ще не існували. У козацькому війську бували лікарі і цилюрники, але тільки принагідно, не на постійному військовому утриманні. Похідних шпиталів не було; раненими опікувалися тільки люди доброї волі, або церковні братства по містах. Військо у поході мало своїх священиків-капелянів, а деколи й похідну церкву. На Січі старшим над цілим військом був кошовий отаман, а при ньому старшинські уряди мали суддя, осавул, писар. Над відділом війська з паланки стояв полковник, осавул і писар. Булава була відзнака гетьмана від найдавніших часів. Бунчук це також відзнака гетьмана. Бунчук носив бунчучний над гетьманом, особливо, коли гетьман був між військом. Комишина, палиця з комишу, правила також за відзнаку гетьмана в часах перед Хмельниччиною.