Культура - статті - 2021

Розвиток духовної культури в Україні у XVII-XVIII ст.: церква, освіта, наука

Оновлення церковного життя на засадах демократизації та обовязкової освтіи для церковнослужителів. Активізація освітньо-місіонерсьокої роботи на противагу ідеям самозаглиблення, що панували в попередню епоху.

Націонналізація церкви. Несприйняття європейського раціоналізму та індивідуалізму як наслідок спротиву окатоличенню. Рух за подолання «візантійських» традицій протиставлення «мирського та духовного». Протистояння уніатів та православних. Перевага православя як осередку української духовності і культури. Відродження Києва як центру правосланої культкури, особливо після культуротворчої діяльності митрополита Петра Могили.

Розвиток освіти і науки

Братські та приходські школи

Початкова освіта, могли відвідувати всі діти, вчили людей мандрівні дяки. Школи типии гімназій, колегіуми, уніатські, протестанські — на Правобережі, навались діти дрібної шляхти, заможних міщан.

Єдиних программ освіти не було навчались за західноєвпропейськими зразками.

1632 рік створення Києво-Могилянського колегіуму викликало дискусію щодо напрямку розвитку освіти (якою мовою викладати, які дисципліни, тощо)

Тримовність викладання (церковнословянська, латинська, польська). Українська мова вважалась розмовною мовою, зневажливе ставлення до неї освічених людей.

1701 рік Києво-Могилянська академія отримала самоврядування. Стає осередком освіти. Вищої.

Освіта стала державною справою, поєднавши місцеві та західноєвропейські ренесансні гуманістичні традиції. Кінець 17 ст. розвинена ситема освіти (початкова, середня, вища)

За 18 ст. національна освіта занепадала, підпала під вплив асиміляційної політики.

Закрито сільські школи. Лівобережжя — народні училища. Праобережжя — початкові та неповні школи державного польського зразка. Більшість дітей не навчалися